Макет для фрезерної порізки: як підготувати файл для ЧПУ

Матеріал обрано, розміри узгоджено — лишився один крок: надіслати файл. І саме тут замовлення найчастіше «зависає»: логотип виявляється картинкою, шрифти не відкриваються, контури не замкнені. Розповідаємо, як підготувати макет для фрезерної порізки так, щоб верстат прочитав його з першого разу, прорахунок був точним, а деталі зійшлися при збиранні без підгонки. Це не інструкція для інженерів — лише кілька правил, які заощадять вам день-два листування з виробництвом.

Чому макет для ЧПУ має бути векторним

Фреза не «бачить» зображення — програма веде інструмент по кривій, у якої є координати. Тому верстату потрібен векторний контур, а не сітка пікселів. Растровий файл — jpg чи png — ЧПУ не читає взагалі: у картинці немає жодної лінії, по якій можна вести різ.

Якщо ваш логотип існує лише в jpg, це не вирок, але додатковий етап: дизайнер спершу відмальовує зображення в криві — обводить контури, звіряє пропорції, узгоджує з вами результат. Це окрема робота й окремий час, який варто закласти в терміни. Чому так трапляється і які файли вимагати від дизайнера ще на етапі створення лого — ми детально розібрали у статті про логотип і фірмовий стиль.

Формати файлів: що приймає верстат

Коротка шпаргалка, у якому вигляді надсилати макет:

І головне правило, спільне для всіх форматів: масштаб 1:1. Верстат ріже рівно те, що бачить у файлі, тож макет має бути в реальних розмірах майбутньої деталі — у міліметрах, без «припасувань на око». Якщо деталь 400×600 мм, то й контур у файлі має бути 400×600 мм.

Окрема пастка — SVG та PDF, експортовані з онлайн-редакторів на кшталт Canva чи Figma: файл начебто векторний, але всередині часто сидить та сама вставлена картинка. Швидка перевірка — відкрити макет у режимі каркаса (Wireframe в Illustrator, «каркас» у CorelDRAW): якщо замість контурів деталі видно лише прямокутник, вектора у файлі немає.

Текст у криві та чисті контури: базові правила макета для ЧПУ

Три речі, які ми перевіряємо в кожному файлі — і які ви можете виправити самостійно за кілька хвилин:

• Текст — у криві. Шрифт, установлений на вашому комп’ютері, на іншому не відкриється: програма мовчки замінить його схожим, і напис на деталі буде не таким, як ви задумали. Перед збереженням переведіть увесь текст у криві (Convert to Curves у CorelDRAW, Create Outlines в Illustrator) — тоді літери стають звичайними контурами й виглядають однаково всюди.
• Контури замкнені. Фреза ріже по замкненій траєкторії. Розрив в один міліметр, «хвостик» чи самоперетин лінії — і програма обробки не зможе побудувати шлях інструмента, поки контур не полагодять вручну.
• Без дублікатів ліній. Скопійований і вставлений на те саме місце контур на екрані непомітний, але верстат чесно пройде його двічі. Подвійний контур — подвійний різ: зайвий машинний час у прорахунку й ризик зіпсованої кромки.

Кути, перемички та отвори: фізика інструмента

Є речі, які не залежать від програми — лише від геометрії фрези. Інструмент круглий у перетині, тому гострий внутрішній кут фізично неможливий: у ньому завжди залишиться радіус, що дорівнює половині діаметра фрези. Зовнішні кути при цьому виходять ідеально гострими — обмеження стосується лише внутрішніх.

Що з цим робити в макеті:

• Закласти технологічні радіуси у внутрішні кути — деталь виглядатиме охайно й передбачувано.
• Для щільних з’єднань «шип-паз» — зробити «собачі вушка»: невеликі округлі вибірки в кутах паза, завдяки яким відповідна деталь сідає до упору. Як це працює на практиці, ми показуємо на сторінці порізки ДСП.
• Не малювати надто тонкі перемички. Мінімальна ширина елемента залежить від матеріалу й товщини: те, що витримає в’язка фанера, у крихкому акрилі просто відламається під фрезою. Якщо в дизайні є ажур із тонкими елементами — надішліть файл, підкажемо безпечну ширину саме для вашого матеріалу.
• Отвори під кріплення — одразу в макеті. Верстат висвердлить їх за тією ж програмою, що й контур, тому вони стануть точно на свої місця в усьому тиражі. Свердлити готову деталь вручну — це знову розмітка, підгонка й ризик схибити.

Що вказати, крім самого файлу

Файл — це геометрія, але для запуску в роботу потрібен ще короткий супровід. Напишіть кількома рядками:

• матеріал і товщину — від них залежать фреза, режими й кінцевий вигляд кромки;
• тираж — одна деталь чи серія: від кількості залежать розкладка на листі й ціна за штуку. Як нестинг і збережені програми здешевлюють партію — у статті про серійну порізку деталей;
• де лицьовий бік — щоб чистою лишилася саме та поверхня, яку буде видно;
• чи потрібне гравіювання або V-різка — поверхневі операції задаються окремими контурами, тож їх краще позначити у файлі іншим кольором і згадати в листі.

Ці самі параметри визначають і ціну — детально про те, з чого складається вартість, читайте в розборі скільки коштує фрезерна порізка.

Немає макета? Це не блокер

Готовий векторний файл — ідеальний сценарій, але його відсутність не зупиняє замовлення. Достатньо ескізу від руки з розмірами, фото схожого виробу чи навіть словесного опису — наш конструктор відмалює макет у кривих, узгодить його з вами й лише після затвердження запустить у різ. А якщо задача ширша за одну деталь — від логотипа до креслення — підключаємо дизайнерський відділ. Про можливості верстатів і матеріали, з якими працюємо, — на сторінці фрезерної порізки.

Чек-ліст перед відправкою макета

Фінальна перевірка займає п’ять хвилин і економить дні:

• файл у векторі: DXF, DWG, CDR, AI, EPS або PDF/SVG з кривими;
• масштаб 1:1, розміри в міліметрах;
• увесь текст переведено в криві;
• контури замкнені, без розривів і самоперетинів;
• дублікати ліній видалено;
• у внутрішніх кутах — радіуси або «собачі вушка»;
• отвори під кріплення нанесені у файлі;
• у листі вказано матеріал, товщину, тираж, лицьовий бік і потрібні операції.